Лиш кілька слів я хочу Вам сказати,
Слова мої – найменший перший крок.
Я ними хочу грати поламати
І в них злетіть до неба, до зірок.
Чи ж я вміщу у ці куценькі строфи
Усе чим серце дише і горить?
Не дасть життя другого Мефістофель –
На творчість в мене є єдина мить.
І хоч вона завдовжки цілу вічність,
Та як в віршах устигнуть передать,
Усе, чим сяють вічі-свічі –
Що знають й те, що дуже хочуть знать?
Ну як я можу чесно розповісти,
Про що там вітер тихо нашептав,
Яку шалену в сонця вкрала пісню,
І де півроку дощ блукав?
А де набрати фарб, щоб описати,
Весь аромат ранкової зорі?
І місяця з коштовних крапель лати?
І всю любов мою – найбільшу на Землі?
Любов до неньки, друзів, до природи,
До України, дому, солов’я ?!..
Усе сказать не в змозі... Все ж, народе,
Поглянь: у стрічках цих – душа моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72909
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.05.2008
автор: Юлія Мальована