У кожного із нас своє буття,
Падіння й злети, клятви, заповіти...
А він воскрес і стверджує життя,
І правда з ним свята летить по світу!
Десь поруч тішиться одвічне зло,
За щирістю маскуючись уміло,
Та таємниче ангела крило
Завжди боронить нас, дітей несмілих!
Не залишай мене, Господь,
В хвилини смути, горя й суму,
В хвилини радісного буму,
Не залишай мене, Господь!
А ти прости мене, Господь,
Якщо спіткнусь об серце й душу,
Якщо свої думки я зрушу,
А ти прости мене, Господь!
Ти зупини мене, Господь,
Не дай поринути в величність,
А час прийде піти у вічність –
Не залишай мене, Господь...
А в світі йде одвічна боротьба
Пітьми і світла, грішного й святого.
Добра і кривди, вільного й раба,
Та вірю, переможе Боже Слово!
А він воскрес і стверджує життя,
І правда з ним свята летить по світу!
Й міцнішають слабкі серцебиття,
І сили надає вітрилам вітер!
Буяють у весільному вбранні
Сади, і посміхнулась Божа мати,
Мій Господи, як хо́роше мені
В ці надзвичайні пахощі пірнати!
Ця незбагнена, неземна краса
У душу, мов весняна пташка лине!
Ви збережіть, господні небеса,
Мою, найкращу в світі цім, країну!
©Тетяна Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729013
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)