Є Ангел чорний, Ангел білий.
Душа метається поміж.
Шептав Злий Ангел так уміло,
Що маю жити я простіш,
Що егоїстом бути треба,
Нести у світ бездумно зло,
Тоді сягну я легко неба,
Тримаючи в руках перо.
А Добрий Ангел нахилився,
Промовив тихо: «Потерпи»,
Торкався кінчиком правиці,
Коли хиталась від ходьби,
Віщав: «Іти - завжди непросто,
Піднявши інших, як впадуть,
Та це і є твій шлях для зросту,
А для поета - вища суть,
Коли рядки живими будуть,
Одне від одного не згірш,
Правдиві допоможуть людям,
Брехливі ляжуть в мертвий вірш.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2017
автор: Оксана Дністран