Ах ноти ваші – ніжності тортури
А я не перша скрипка в партитурі.
Так хочу я задумливо Вам вторить
Віолончелі звуком чи валторни.
Душі страждання - чом би не сюжет,
Та не вінок, лише один сонет,
Мій, мов горобчик у курній купелі,
Що не спішить до солов’їв капели.
Тенета долі то не ліри струни.
Тай спів який, коли у муках плоть?
Ні! Сперш печаль годилося б збороть !
Бо без прихистку серце повне суму,
А біль кохання - голий дріт під струмом,
Який торкнуть кому - не дай Господь!!
Ах, ноты ваши так нежны и зыбки,
А я играю роль не первой скрипки.
Мне хочется задумчиво Вам вторить
Виолончелью или же валторной.
Хоть у меня не выболело, нет,
И не венок сонетов - лишь сонет,
Единственный, на сердце копошится,
Как воробей в пыли. Он не садится
На ветку, силясь соловьём запеть:
Силки любви - не самый лучший повод!
Для этого бы надо... отболеть!
Как страшно нам - лишиться в сердце крова.
А боль любви - что оголённый провод,
Какой - не дай Господь! - кому задеть.
http://www.stihi.ru/2010/07/15/902
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728959
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 15.04.2017
автор: Пантелій Любченко