Це я приходжу уві сні до неї, чи вона до мене?
Кожен хоче жити так, щоб хрест не стискав рамена.
Кожен бачить свій шлях у квітах і променях слави,
Я ж іду до неї ради смерті, кохання, болю й забави.
Може ми бачили сонце в холодному підворітті,
Може я цілувала вночі твоє тонке і мале підборіддя...
Ти бачила сонце, і воду, і як на полі росте колосся
Я ж цілувала в той час твої ноги, коліна й волосся.
Земля крутиться довкола тебе і сонце світить на твої стопи.
Ти знаєш, що твої слова пролазять під шкіру як клопи?
Ти знаєш, що твої думки відкривають нові світи і орбіти?
У прірву злітають усі непогоджені тобою світи.
У прірву злітають усі твої рухи, жести й усмішки,
Дорога до пекла пролягатиме через гори пішки.
Дозволь цілувати твої коліна і лікті, і стомлені ноги,
Під ними блукали незвідані людям шляхи і дороги.
Твоє сонце прокидається на півночі, а заходить на сході,
Я часто приходжу в твої сни і буваю тобі в пригоді.
Я часто шукаю тебе у тому проклятому переході,
Коли ти приходиш до мене у сни я щаслива кожній нагоді....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728835
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.04.2017
автор: #tenderness