А час летить, невпинний і жорстокий,
На власне вістря нижучи віки
І маючи всесуще дивне око,
Рахує без утоми нам роки.
Він мітить всі життєві повороти,
Падіння, злети й зоряні часи,
І неможливо щось зробить супроти.
Його ані змінить, ані впросить.
Мелькають зими, свіжовмиті весни,
І осінь літа не переганя…
І тільки пам’ять іноді воскресне
Про того, кого час не нагинав.
24.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.04.2017
автор: Ганна Верес