Вже так рясно цвітуть абрикоси
У моєму веснянім саду.
Умивають ранкові їх роси -
Милуватися ними іду.
Я так хочу до них доторкнутись
І вдихнути п'янкий аромат,
Щоб у цій благодаті забутись
І навести в думках своїх лад.
Хоч на мить, та забути тривоги,
Вигнать з серця журбу і печаль,
Бо пройшла я життєві дороги
І мені їх нітрохи не жаль.
Все було в них: і щастя, і втіха,
Та принесло нам горе біду -
Вже не бачу я радості й сміху,
Днів веселих ніде не знайду.
Я іду до моїх абрикосів
І відкрити їм душу спішу.
Сподіваюсь, що вітер з них роси
Прибере, як пекучу сльозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728455
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2017
автор: Ольга Калина