[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AxtSASvJQeM[/youtube]
між залізними м’язами тіло прорізують вени,
Тіло двигає прямо, ніяково спиняє вибух.
прикладається вперто до цього Істота,
роздираючи шкіру, повзе одинак по асфальту.
між флегматиком в танку і Тілом різниця -
доленосний характер несе їхня битва.
має плюс цей майор і у совісті жаданий мінус,
має щире бажання вбивати, лиш тіло це жити не має
цей набридлий нам стиглий революції промінь,
що пронизує наскрізь... кругом зла омана
і цей гарний наш до сліпоти загамулений погляд,
що розумному лиш непідвладний мурасі...
він повзе якнайшвидше мене підбадьорює вітром,
вирушаючи далі, на гомін, що кличе подалі.
ось подія – надія здається лишилась,
що здуваючи бруду стіну не подужає наш світлий парус.
плечі тихо від хвиль одиничконулевих іззовні
похитнулись в останнє, сьогодні отримавши спокій,
засинаючи, тіло звертає на стежку...
роздираючи шкіру, повзе одинак по асфальту...
цей набридлий нам стиглий революції промінь,
що пронизує наскрізь... кругом зла омана
і цей гарний наш до сліпоти загамулений погляд,
що розумному лиш непідвладний мурасі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2005
автор: orangemilk