Його звали Серце. Умів як ніхто він кохати.
Галантний, турботливий, скромний, однак, кавалер.
Симпатію часом до нього плекали дівчата,
А він, як зациклений, марив єдиною Клер.
До неї тако́ж залицялися Євро і Долар –
Зухвалі хлопчиськи з тавром непотрібних понтів,
Які зустрічатись схиляли її після школи,
Займатися тим, про що Серце лиш мріяти смів.
Запрошував Клер Серце спільно піти до театру,
Квитки купував, щоб відвідати разом концерт,
А Клер опускала вниз очі, як чорні агати,
«Пробач», – говорила, втікала від нього мигцем.
А Долар і Євро водили її в ресторани,
Возили на диско, бувало купляли парфум,
І гралися – звісно, що гралися! – з Клер вечорами,
Досита награлися і залишили одну.
Ридала Клер гірко, збиралися сліз повні відра,
Збиралися в кошики жмені гарячих образ.
Розбилася, наче літак, мрія про dolce vita,
Лежав, мов дроти на узбіччі, обірваний час.
А Серце приходив і змушував битися груди,
А Серце давав для душі електричний розряд.
Вона проганяла, але не ішов він нікуди,
Та щоб він насправді пішов Клер хотіла навряд.
Притишився плач потихеньку, загоїлись рани,
І блискавки, й грім перестав розкидати Перун.
Здавалося Серцю, що будуть із Клер вони разом,
Та раптом до неї почав залицятися Фунт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728343
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.04.2017
автор: Олександр Яворський