Життя своє пущу за вітром,
Можливо десь програю в карти…
Хай друзі в нього туфлі витруть,
А я сприйму це все, як жарти.
На білій, новій скатертині,
Від сигарети скоро дірки…
А я у брудній одежині,
Читатиму вірші із збірки.
А мої друзі сиплють жарти,
Які я добре розуміють.
Ми п’єм вино і граєм в карти,
Як поруч друзі - молодію.
Про все із ними поговорю,
Друзі дають в житті надію.
Живу я ними, ними марю…
Лише себе не розумію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728275
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2017
автор: Віталій Назарук