За вікном лячно свище вітер,
Спокій рве на дрібні папірці,
Слово "тиша" не склеїти з літер,
І не втримати мить у руці.
Тарабанить у вікна грізно,
Щоб навести нелюдський страх.
Відчуття не спіймати, звісно,
Аби згодом приспати в снігах.
Вітер дико в конвульсіях б ється,
І шалено плига по дахах,
Зістрибнувши, стрімглав несеться,
І повільно вмира на очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728268
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.04.2017
автор: Світлана Воскресенська