Прохолодні краплини весінньої зливи
Тіло моє обіймають
І вітру стрімкого раптові пориви
В душу мою проникают
Здається стихія в цю мить розуміє
Стан моєї душі...
Неначе пестить,неначе леліє,
Доводячі біль до межі...
Легкий мій одяг липне до тіла,
І воно без зупину тремтить,
Та хмара у небі швидко летіла
І дощу закінчилася мить...
І сонце промінням меня зігріває,
Даруючи тілу тепло...
И біль як волога з тіла щезає,
Наче її не було...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7282
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.08.2007
автор: ангелочек