Щоб вшанувати пам’ять побратима,
Зібрався весь славетний другий взвод.
Для тих солдатська дружба нерушима,
Хто воював не задля нагород.
Пішов з Майдану Неньку захищати.
Пройшов крізь пекло голоду і зрад.
Кого в котлах кидали під гармати,
Щоб влаштувати в Києві парад!?
Вони прийшли, обпалені війною,
З застиглим, вічним, болем у очах
У котрий раз вклонитися Герою,
Тому, хто втримав Небо на плечах…
Години пролетіли непомітно –
В минулому лишилася чота.
Навколо цвинтар, дійсність непривітна
І спогадами, зранена душа…
А ще: згорьована сільська родина,
Яка своєю стала назавжди,
Син сирота й вдова-дружина сива
І матінка, зігнута від біди…
Прощання мить і батьківські обійми:
Мов рідних, всіх до серця пригорнув.
І крик душі:”Прокляті, підлі війни!” –
Беззвучний крик… А кожен його чув…
Слава Україні! Героям слава! Кіндрат & Корінь. 07.04.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728061
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.04.2017
автор: Кіндрат Корінь