Вирує вік, розчавлює спокусу,
Але іще є влада у жури.
Ось тінь твоя і я об неї б’юся,
Немов об скелю жадібні вітри.
Міняються епохи та етюди
Отих епох змиває течія,
Транзитом скрізь життя проходять люди
І дехто з них несе твоє ім’я.
Твоє ім’я. Непереборна сила.
Магніт. Отрута. Рідкісне вино.
О, скільки вже мелодій народило
І скільки ще виношує воно!
Мелодії летять до небокраю,
Мов журавлі у вічне зазира.
Я їх ловлю. А там тебе немає.
Є тільки тиша, осінь та жура.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2017
автор: rutzt