Човен потоне, нема кому з нього йти.
Щурі втекли, хоча, краще сказати, пішли.
Я бачу воду. Берега не знайти.
Ближчі землі давно уже відійшли.
Води по коліно і видно, човну кінець.
Я під водою нестиму останній вінець.
Страшне чудовисько засіло на дні,
Я знаю, воно смерть принесе мені.
Птах пролетів і човен не врятував.
Прошепотів мені, що це мій останній час.
Він розбив мій човен, пошматував.
Щоб ніколи не було мене. Щоб ніколи не було нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727861
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2017
автор: Катерина Завадська