[i](Прекрасні подихи закоханої душі)
[/i]
В нічному небі зоряні пожежі,
Твій подих відчуваю я в онлайні.
Доби нової я долаю межі –
Хвилини ці для мене надзвичайні.
На фото Ти троянда і ромашка –
Така прекрасна й скромна водночас.
Достукатись до Твого серця важко –
Та Бог, я вірю, поєднає нас!
Спочатку буде погляд мимовільний,
А потім з ним будеш Ти засинати.
Ранковий смуток, як синдром похмільний,
Коли на зустріч змушена чекати.
Я більше року так переживаю,
І заглядаю на Твою сторінку.
Тобі я знову душу розкриваю…
Ти сподіваюсь не будуєш стінку?
Стіна недовіри упала між нами
(Я щиро всім серцем на це сподіваюсь).
За зустріч даровану нам небесами
Я щиро до Бога в молитві схиляюсь.
І вже на сторінці Твоїй «заходила» -
Я мрію самотньо у темряві ночі.
Троянди й ромашки мені залишила,
І скромно над ними опущені очі.
А ніч знову нам про кохання шепоче,
Тихенько, щоби його не розбудити.
У сон поринаю сьогодні охоче,
Щоб ранок з надією в серці зустріти…
© S.Nemo
01-02.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2017
автор: Finist