Вербових котиків тепло
Душі замерзлу квітку гріє,
Все, що було і не було,
Щось там на дні іще жевріє.
Під життєдайним промінцем
Підняло стомлену голівку,
Хоч дуже кволим пагінцем –
Весні відправило листівку.
Таке невпевнене “ люблю “,
Таке болюче “пам’ятаю“ ,
Давно наближене нулю,
Я у рядку себе шукаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2017
автор: Шостацька Людмила