Тобі завдячний я, Всевишній,
Що у життєвій метушні
Не депутат я, тож не грішний,
І досі не сиджу в тюрмі.
Пишаюся, Господь, Тобою
За мій не вирваний язик,
За півжебрацьку мою долю,
За те, що до сволоти звик...
Я надзвичайно вдячний, Боже,
Що неминуча смертна мить
Колись мій дух і тіло зможе
На віки вічні розлучить.
І ось тоді — Тебе благаю! —
Дай зовсім зникнути мені,
Бо нудно буде мені в раї,
А пекло бачив на землі.
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ:
Благодарю Тебя, Создатель,
Что я в житейской кутерме
Не депутат и не издатель
И не сижу ещё в тюрме.
Благодарю Тебя, Могучий,
Что мне не вырвали язык,
Что я, как нищий, верю в случай
И к всякой мерзости привык.
Благодарю Тебя, мой Боже,
Что смертный час, гроза глупцов,
Из разлагающейся кожи
Исторгнет дух в конце концов.
И вот тогда, молю беззвучно,
Дай мне исчезнуть в чёрной мгле –
В раю мне будет очень скучно,
А ад я видел на земле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727764
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2017
автор: Віктор Чернявський