Дерева голими руками
Тут дістають аж десь до хмар,
Граційно так стоять рядками,
А тіні схожі на примар.
З живих картин сіріють виші,
А - пам’ять коренем углиб,
Колись давно створив Всевишній
В епоху Дів, а може Риб.
Чарує краю первозданність,
Хоч в зодчих задуми вже є,
Якби скоріше Товтри ранить,
На щастя Бог ще не дає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727701
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.04.2017
автор: Шостацька Людмила