Стежка сіра у ночі серпанок-
майбутнє непевне наснила.
За туманом народиться ранок,
А в туманах кохання бродило.
Від блуд-цілунків таких бешкетливих,
Ми в медовій волозі тліли,
Нам здалося що ніч зупинили,
А очі коханням горіли.
До землі відмолилось ярило,
І піднялось до світлих небес.
Синь туману воно розчинило-
День прийдешній - ти в нім не живеш.
На хресті розіпни мене, сонце,
Випий душу і тіло моє,
Шматуй думи терновий мій, вінце
Бо без кохання я - та й не є .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2017
автор: олена гай