Твоє море солене від сліз,
Хоча, звісно, прекрасне. Я у ньому
Тонутиму сьогодні о пів на п’яту.
Ти прийди на берег подивитись на цю
Драму, а ще викури за мене
Цигарку міцну на причалі.
Я – маяк, що стояв-стояв та врешті
Не встояв. Трохи пізно іду на дно
У твоєму морі – нині штиль. Це ж
Насправді так треба: вистояти
Усі шторми – і упасти в темінь,
Коли море уже збайдужіло?
Я чекаю тебе сьогодні о пів на п’яту.
Подивись, як тону і знічев’я стени плечима.
Пригадай мене востаннє, здійми пам'ять
вітрами. Нехай гордий колись маяк
ще раз в хвилях постане. Коли падатиму –
дивися на мене. Благаю.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727516
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 06.04.2017
автор: Ірина Вихрущ