календар втомився відпускати дні
час біжить щодня, мов навіженний
хтось запалює крізь нас свої вогні
я гублюсь у темряві, немов скаженна
час летить, як швидкісний експрес
він біжить крізь мене, наче камінь
я стою на місці, ставши "екс"
ставши ним для тих, кого кохала
час, як вітер, але із дощем
із дощем, що стане нам сльозами
я крізь нього все руйную вщент
все. окрім кохання і печалі
чуєш, часе? я жива. я тут
ти ж біжиш, мене не помічаєш
я відлюдник. навіть весь цей бруд,
ставши рідним, боляче вбиває
як банально. ця любов - казки
і вона не заслужила вірші
все зламавши, стану на кістки
всіх тих рис, що лиш робили гірше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2017
автор: Jools_Ser