Давно не стало козаків,
Прийшли на землю другі люди,
Та я б історію хотів,
Щоб зберегли у нас усюди.
І на Донбасі,і в Криму,
І на Поліссі ,і в Полтаві,
І навіть в нашому Стрию,
Бо скрізь земля наша у славі..
За неї йшли бої й не раз,
Щоби здобути правду й волю.
Та ворог ліз завжди до нас
І грабив землю,ламав долю.
Народ терпів і не коривсь,
Віками йшов до перемоги
Уже і наш час появивсь
Лишати батьківські пороги.
І йти за волю,за народ
На боротьбу проти навали
І не боятися підлот,
Бо нас серця наші позвали.
Кожне століття в боротьбі,
Була ти рідна наша Мати.
Чом спокій не дають тобі,
А всі хотять тебе прибрати.
Хіба ти винна,що земля
Твоя квітуча і багата?
Що ти,як писанка уся,
І в світі сяєш,наче злато.
Ми ж не загарбники-ні,ні,
Ми в соїй хаті,в своїм домі.
У нас є свої солов"Ї,
І в світі друзі є й знайомі.
З війною ми не йдем ніде
І ще ніколи не ходили.
Хоч сила в нас була і є,
Ми тільки своє боронили.
Лежать в могилах козаки
І воїни з УПА-повстанці.
Й не дочекалися вони,
Як засвітило сонце вранці.
Коли нам воля всім прийшла,
Дарована від Бога щиро.
У кожне серденько зайшла,
У кожне сонце засвітило.
То бережім її уже,
Щоб більше не було тривоги.
Хай молодь в щасті вся росте
Й в труді вінчає перемоги.
Але історію свою
Не забуваймо, милі друзі,
І тих,що голову свою,
Віддав щоб ми були щасливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727333
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.04.2017
автор: Дашавський поет