Прийде той час, і піде світ назад,
розмірено, як велетню і личить.
І що ти зробиш? Скажеш що? І сам
чи зможеш з глини виліпити вічність?
То їдьмо! І попереду, мабуть,
ще від Ван Гога дещо залишилось.
У грудях – тиск хвилин. Лани гудуть.
І шлях гудронний плавиться щосили.
Всесвітня правда – в колесі старім,
що нас везе по вибоїнах долі.
Та корки нас зрівняють всіх у тім,
заслабне найсильніший, і поволі
Найслабший стане хмарами лишень,
чекатиме на дощ, щоб на поруки
повільно повернутись. Зараз же
двигун працює, нафтові сполуки
По венах линуть, в невідомі сни
прямують друзі, з ночі і до рання,
і кожен поспішає – завинив
комусь ще місце наче – з сил останніх.
***************************************
ОРИГИНАЛ:
Недолог час, и мир пойдёт назад,
Размеренно, как поступь исполина.
Что сможешь сделать ты? И что сказать?
Какую вечность вылепить из глины?
Поехали. Быть может, впереди
Ещё осталось что-то от Ван Гога.
Звенят поля. Минуты жмут в груди.
И плавится гудронная дорога.
Вся правда мира - в старом колесе,
Что катит нас вдоль жизни по ухабам.
Ты знаешь, пробки уравняют всех,
И самый сильный станет самым слабым,
А слабый превратится в облака
И будет ждать дождя, чтоб постепенно
Вернуться на поруки, а пока
Стучит движок и нефть бежит по венам,
И едут в неизведанные сны
(колоннами, чтоб больше места было)
Твои друзья с утра и до луны,
Расходуя оставшиеся силы.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2017
автор: Rekha