Колись крила щастя... здебільшого в ранах,
Де пурпур, бежмежна імла...
Закутає в відчай і безперестанно
Пір'їни всі спалить дотла...
Весна довгожданна і осінь,і зими,
І літо, розбиті шляхи.
Спливли хаотично, ми стали не тими...
Замерзлі, знімілі верхи...
Надбите череп'я, добий вже до решти.
Агонії розкіш, бали...
Колись такий рідний, закоханий верше,
Просила я серце - стули...
Колись крила щастя, тепер усі в ранах,
Занадто багато жалів...
Бо що із нас візьмеш, застилі екрани...
Чужих і байдужих світів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2017
автор: Квітка))