На при́гірку як лялечка хатина,
З соломи дах, неначе кожушок,
І вийшла з неї до ставка дівчи́на
З відерцем босоніж і на місток.
А на ставочку плавають качата,
Радіють рясці й сонячному дню.
Увечері сюди прийдуть дівчата
Й співатимуть про доленьку свою.
Підхопить пісню ту проворний вітер
Та й понесе кудись понад ставком,
Одна з дівчат свою сльозинку витре,
Бо нелюба вітать ма рушником.
А щастя наче сон або примара,
Так близько і далеко як хмарки́,
Хоч кожна мріє під вінець з коханим,
Та буде, як зкомандують батьки.
Тож поспівай ще дівчино уво́лю
Свою тугу́ з пісня́ми ти розвій,
Бо нелюб забере тебе в неволю,
Й тоді вже про кохання і не мрій…
04.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727232
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2017
автор: Галя Костенко