Цвітуть завзято абрикоси,
Збудили диво у садках.
Його відчули бджоли й оси,
Купаючись у пелюстках.
Нектар їм хочеться здобути
Собі, а може й для людей,
Зимові прикрощі забути
У сонячний квітковий день.
Аж раптом капосні морози
Нагрянули, коли не ждуть.
Тож, замість меду, тільки сльози,
Старанні бджілки в дім несуть.
І зажурились абрикоси,
Не стримують тремтіння віт,
Можливо ворога упросять,
Аби не стратив білий цвіт.
Дерева ці не провинились,
А квапляться розважить нас.
І труднощі на них звалились,
Бо першим важче повсякчас.
Якщо квітують абрикоси,
Господар каже недарма:
„Лякають заздрісні морози,
Однак не вернеться зима.”
Тож збудеться таємна мрія
Сміливця ранньої весни.
Із сонячним теплом дозріють
Смачні дари садовини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2017
автор: Дніпрянка