Відпустив врешті-решт – стала вільною,
Боже-вільною, вільною птахою.
Мрій пісок обростає перлиною –
Лоском перлів зіниці спалахують.
Океани небесного простору,
Що кохання безмежністю піняться,
Поринають у крила без дозволу
І здіймають прибоєм до місяця.
Не тримають мотузки повинності,
Ні веління немає, ні докору –
Я злітаю за контури дійсності ,
Віддаюся пориву високому.
Відпустив врешті-решт. Стала вільною –
Повернуся чуттів нагородою:
Упаду в твої руки перлиною,
Що довіри ясніє свободою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2017
автор: Серафима Пант