Я емігрант своєї змореної мети…

Там  (показую  вказівним  пальцем  вгору)
Я  збудував  свій  світ.
А  там  (показую  пальцем  до  низу)
Я  живу.  Я  емігрант  своєї  змореної  мети.
Я  чужинець  у  власному  серці  і,  щонайбільше  болить  мені,  душі...

Чужий  собі  і  світу  в  якому  крізь  морок  злості,  марності  і  хтивості  
Проходить  струмом  прагнення  щирості
І  знаю  напевне  забракне  сміливості,
Щоб  просто  в  собі  людяність  виростити!

Там  (я  показую  вказівним  пальцем  до  долу)  я  живу.
А  там  (показую  пальцем  в  небо)  я  літаю.
А  де  ж  я  буду  як  так  завчено  помру.  
А  гірше  ще,  що  дім  уже  ніде  не  відчуваю...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727119
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2017
автор: Андрій Булакевич