На місто серпанок вечірній спадає,
запалює світлі вогні.
Так швидко наш час невловимий минає,
хвилини складаються в дні,
за місяцем місяць, роки метушливі
птахами у небо летять.
А вітер хмаринкам розчісує гриви,
й зірки викрадає, як тать.
Навіює сум цей безрадісний вечір:
яке скороплинне життя.
І страх перед часом лягає на плечі,
бо ще й не жили до пуття.
Ось птах заполоханий зник у тумані —
Тривога з'явилась якась...
Так хочеться, щоб у часи, що нам дані,
та казка, з дитинства, збулась.
Картина Євгена Лушпіна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727101
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 03.04.2017
автор: Денисова Елена