Народе мій,терплячий,рідний,
Ти вистраждав волю собі!
Настав і ранок й день погідний,
Що освітив землі твої.
Бо і молитви щире слово,
Почув Господь на небесах,
Він Україну вже без крові
Благословив для усіх нас.
Збулись довічні мрії наші.
Прийшли в крвїну,як казки,
Але живуть щей досі ласі
Довколо неї ворги.
Бо ми багата є держава,
На все,на все,що в світі є.
Тай на Землі відома,знана,
Й авторитет був і росте.
Тому ,кохані,милі мої,
Не забувайте хто є ми.
Відкриймо серце й душі свої,
Для всіх хто в ногу з нами йде.
А тих,преславних патріотів,
Що звуть елітою себе,
Спустім на воду всіх на плоті
І хай пливуть за море вже.
Бо ми наїлись їх вже каші,
Відчули спрвжній їхній рай,
Наслухались байок папаші
Й побачили квітучий край.
Ми не жартуємо ,панове,
Бо слово наше є тверде.
Щоправда, ми не хочем крові,
Але залиште нас на все.
І то без сили,добровільно,
Ідіть собі без наших рук,
А ми трудитись будем вільно,
Хоч може в поті,та без мук.
Бо ми умієм працювати
І знаєм край свій,свою міць
І нас не треба підганяти,
Тай і вважати нас за ніц.
Ми побудуємо державу,
Для всіх,усіх,хто в ній живе.
Піднімем в світі її славу,
І так завжди у нас буде!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727057
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.04.2017
автор: Дашавський поет