День промайнув.І теплий вечір
Весна виймає з сон-трави
Мовляв, не буде холоднечі
Лише не спи...Не спи...Не спи...
Останній промінь гладить небо,
Цілує ніжні пелюстки,
Відтак у них така потреба-
Щоб дати плід - рости й рости!
Стихають зуки.З ліхтарями
Ангелики на небесах
Сидять і дивляться за нами
А нам таки не спиться... Ах,
Не боїмося холоднечі!
Бо ж навкруги весна!Весна!
Слова тут зайві й недоречні,
Коли дзвенить спів солов'я!
День промайнув.І сон-травою
Я зачарована іду
В твої обійми!З головою
Пірнаю в них - тону...Тону...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2017
автор: Дарія Типчук