Якось коли ми зоповнимо по вінця, келихи нашого кохання
І будемо пити його маленькими ковточками розтягуючи бажання
І будемо дарувати післясмак вина поцілунками
І взагалі від усіх ми залишимось поза лаштунками.
Заховаємось від життя чужими, комічними ролями,
Щоб зберегти для себе таємниці закритими паролями
І пронести крізь морок і плин буденного життя,
Любов, що дарує переможцям повні уста пянкого вина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2017
автор: Андрій Булакевич