Весняний ранок сонячно, яскраво
замерехтів промінням золотистим,
і кольори у росянім намисті
відтінками всміхалися лукаво…
У небі білі хмари вальсували,
мережили блакить напрочуд гарно,
вони кружляли в танці філігранно,
і згодом, ніби привиди, зникали…
А ліс ще й досі бачив сни казкові,
хоч поряд голосили в церкві дзвони,
скрипіли й хилитались голі крони,
лунали в хащі звуки загадкові…
Долини сонячні сплели віночки,
сп’янів від пахощів весняний вітер,
і народилися слова із літер,
а потім заспівали, мов дзвіночки…
На зміну ранку день прийшов весняний,
заголосив у лісі хор пташиний,
і рій завис над квітами бджолиний,
їх вабив аромат весни духмяний…
Стояла мовчки, ніби під гіпнозом,
кудись завіялись думки мінорні,
лиш дивні звуки вітру у валторні
порушили мій стан анабіозу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726941
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.04.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО