Спаси мене, душа моя у мороці!
Гадюччя щозими приносить листопад,
В очах тепер хіба крижини моляться,
А не горить теплом вишневий цвітопад.
Тепер в руках - не срібло-позолота,
Тепер шляхів для відступу нема.
Довкола манівці, що зманюють в болото,
Де вже підстеріга мене стара зима.
Холодний листопад! І зорі як читці,
Що в споночілім небі читають Псалтиря.
Кому тепер цвітуть хореями митці,
В холодних пальцях їх докурена зоря.
Спаси мене від сну, де біль і порох бурі,
Я крикну: "Ми - за мир!", ото й усе моє.
Спаси, врятуй тепер від кари і тортури,
Допоки сонце, небо, допоки я ще є!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726923
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2017
автор: URANIA