Перейшла зима по містку із клена,
Повернувсь – нема… Молодість зелена,
Вже забралась в бруньку і нуртує тіло –
Стан брунатий вишні, що вже марить білим.
І нуртує серце, кров жене зелену.
Надпрозорим ранком - знов місткок із клена...
Перейду до тебе, мавко чорнобрива,
Твої очі – небо, а волосся – злива,
Твоя ніжка біла – то підсніжник чистий,
А прикраса тіла – то верби намисто.
Глянь, вже підкували ковалі небесні,
Коней, тих летючих скакунів чудесних,
Нум, гукнемо коням, може прокатають,
Під тривожну тронку в край, де нас не знають,
Де вже білим марить стан брунатий вишні,
І нуртує тіло під промінням пишним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2017
автор: Стяг