Потяг рушить на схід. Ти від мене на захід.
Пролітають роки у швидкій мережі,
Якщо хтось доторкнеться пером до паперу
То це буду не я. Повтори. Чи скажи.
Це не я, це не ти, ми удвох не хотіли
Це лиш осінь струнка у швидкій мережі
Я тобою ніколи не жила, не хворіла
То навіщо ти мучиш мене, розкажи?
І можливо десь там, недалеко позаду
Хтось блукає самотній, чекає дзвінка
Я уже не одна, але поки розрада
Моє серце проймає,я уже не така.
Я з тобою ніколи мабуть не зустрінусь
Я з тобою ніколи не буду разом.
В мережі поривань, щось живе наболіле
Пам"ятаю про те, що ми завжди удвох.
Ти зі мною живеш, у моєму серці
Я так хочу, щоб ти залишивсь на віки
Потяг рушить на захід, поглядаю в люстерце
А позаду лиш чути одинокі гудки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2017
автор: Olena Taran