Співає мати колисанки сину,
Стежинку-долю вишиває в майбуття.
Тріпочуть ручки, наче птаха крила,
Так хочеться, вже хочеться літать.
Співає мати ніжну колисанку,
Гаптує долю щирим вишиттям.
Курличуть в небі десь веселики крилаті,
Летять вони у рідний край, спішать.
Росте маля, міцніють його крила,
Лелеки звили вже гніздо своє.
З весни у весну прилітатимуть щасливі,
Нестимуть радість у життя моє.
Спішать роки, щовесни на подвір’я
Веселики несли свою весну.
І, не оглянувшись, мати постаріла,
Подарувавши синові весну.
У хаті тій новий вже сміх лунає –
Обійстя повне сміху онучат.
Лелеки все летять до свого краю,
Співати колисанки і для пернатих дитинчат.
© Тетяна Гриндула, 29 березня 2017 р. (00 год. 25 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726504
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2017
автор: Гриндула Тетяна