Скільки в краплі дощу доброти ?
Скільки в краплі сльозини болю ?
На котрім роздоріжжі - ти !
А насправді... сама з собою...
Не ластися до мене в печаль,
І котом не мурлич у весни,-
Бачиш, повінь яка - поза край...
То розмерзлося, криги вже скресли.
Якась мить... задощить весною.
Не рахую тих крапель солоних дощу.
Відпустило. Та в зболене серце,
Більш ніколи тебе не впущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова