***
А отже, ми з тобою наслідки вчорашніх революцій,
пере-налаштований зв*язок часу невідомий науці.
Тому де б я не був, що не робив, і що не писав.
Ти все будеш пам*ятати мої,твої (наші вуста).
Ти будеш говорити іншим не сумісні речі,
як говорять ті, що надіються на втечу.
І солом*яно-руді місяці, і їхній химерний маршрут
це не заправлений перед стрибком з літака парашут.
Тому, збирай до купи свої старі орбіти і метеорити,
де, всі ми вмієм чуже серце знову полонити,
поміж соціальних систем іншомовних людей
вбиваючи у полоні новий день.
А отже, пам*ять із себе не вирвеш, ніяк не зітреш,
бо наші іони й протони постійний кортеж,
бо плечі твої огортають вітри,
допоки будеш ти іти,
допоки будеш ти іти...
січень 2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2017
автор: Микола Соловей