Грає доля свою іронічну струну,
Викликає майбутнє сумління,
Але я всі шуми й балагани спиню,
Щоб послухати твоє шепотіння.
У буденщину стине життєвий вогонь,
Та я маю одну запоруку -
Здатись в твоїх обіймів полон
І жадібно тримати за руку.
А якщо забарюсь я колись в суєті,
Охолонути до тебе, хоч трішки,
Пограбуй мене в рідних обіймів полон
І катуй ніжним світлом усмішки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2017
автор: Iзгой Фракцiй