Хижі дахи багатоповерхівок, упираючись в небо,
Майданчик для польоту " метеликів" в безодню,
Де немає ні тата, ні мами, ні друзів,
Ні суперників, ні зрадників, ні коханих...
Там тільки ловець душ, з рогами та копитами,
Усміхається криво і поїдає поглядом вогняних очей,
Чекаючи на свою жертву, яку не любили вдома на землі,
Яку не обіймали, не голубили, ні цілували, ні пестили,
бо заклопотані заробітком грошей, випивкою, наркотиками,
різними турботами свого людського життя...
А їх , своїх нащадків, недолюбили, недооцінили,
Тому вони і знайшли те, чого шукали.
Гуляючи в інтернеті, подорожуючи соціальними мережами,
Зустріли "космічних синіх китів", посередників, між життям і смертю.
Заковтують дитячі душі ті " кити" до своїх пащ, що переступили межу
між світами...Дають хибну надію на безсмертя.
Батьки!
Бережіть свої квіти бо не буде надії, дайте їм світло ВІРИ
У Божественне начало буття й небуття.
Не дайте занапастити душі, ще нерозквітлих троянд.
Віддайте їм свою любов, тепло батьківської душі,
Обійміть своє нерозумне дитя. Бережіть своє золото
чи ще необроблений діамант.
*******
До церкви ведіть, до Бога йдіть!
Читати
http://espreso.tv/article/2017/02/24/syniy_kyt
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726062
Рубрика: Верлібр
дата надходження 28.03.2017
автор: Макієвська Наталія Є.