Мій світ - це сотні тисяч слів,
Я їх лялькар і раб, перо й чорнило.
Мій світ бездушний і чужий до почуттів,
Що знищують свідомість, рвуть на шмаття тіло.
Мій світ пов'яз у темряві часу,
Він одягнув на мене важкі шолом й лати.
Я бачу в ньому дику та руйнуючу красу,
Вона чорнило в мене льє, щоб було чим писати.
Я помічаю чорнії нитки,
Що будь кого зав'яжуть в вузол чортів.
В руках життя ми всі німі ляльки
І дурень той хто бачить в нас мільйони рас та сортів.
Наш соціум в собі пов’яз.
Лупцює і гризе себе за лікті й руки.
І скоро-скоро залунає новояз,
Запустить нам в свідомість липкі звуки.
Розірве на шматки і скормить псам
Бо ж непотрібні волі нам потуги.
Свобода - це страждання й болі храм,
А ми бажань своїх безглуздих слуги.
І золоте теля занурює в смолу
Людей, хоч ті живуть з надією на світло.
Бояться в чорні очі зазирнути злу,
Яке в думках наших зросло й жорстокістю розквітло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725933
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2017
автор: Олексій Сонях