... а ти мене не любиш зовсім,
слова в слова врізаються і на смерть…,
тому тривожно в мені плаче осінь,
і днів моїх вже нікому прикрасить.
Вони ось є, ідуть кудись зі мною,
втрачаючи безслідно сонце й листя…
Весна так ніжно обійма рукою,
а мені хочеться десь звідси дітись….
І так мовчання рано ранить місто,
воно пусте, як серце що без тебе…
Ти мене вже не полюбиш, звісно.
Безсмертний час б’є стрілками під ребра…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: Матвійчук