***

Поміж  останніх  новин  та  нових  війн  
Її  життя  -  суцільна  оборона,  що  вимагає  змін  
Або  забути,  та  сплюнути,  чи  ковтнути  й  посміхнутись,  
як  останній  день  літа,  що  обіцяє  знову  колись  повернутись.  

І  решту,  залиш  собі,  
цілком  ймовірно  її  серпень  вже  пиячить  на  балконі  від  стресу,  
де  кімнати  ще  не  позбулися  запаху  випадкового  сексу,  
і  ранки  ще  дарують  свіжість  (хоча,  звичний  осінній  мотив),  
У  курортів  -  кінець  сезону,  у  парків  -  сезонний  приплив.  
(він  приходить  так  знову  у  сутінкову  пору  вересня,  
і  пише  рядки,  і  до  ніг  її  стелиться.  
Тоді  на  двох  один  подих,  один  чай,  одна  ніч.  
Знімає  істину  з  гачка,  як  найціннішу  річ,  
мне  сухе  листя  і  куре  бамбук  
з  її  гарячих-холодних  рук.)  

Вона  підслухує  це,  і  пошепки  молиться  склавши  руки  навхрест  
й  нехай  тремтить  поміж  ребер  й  терпнуть  ноги,  це  її  вічний  протест,  
й  нехай  її  рани,  інколи  з  життям  несумісні,  
породжують  стан  спокою  у  чужому  місті.  
Й  мансарди  вечірні,  й  грайливі  сквери  
остання  надія,  для  тих  в  кого  щемле,  
і  зорі  з  криниць,  і  очі  з  під-лоба  
Її  амнезія,  його  хвороба...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: Микола Соловей