Ще трохи, і я Вас наздожену:
Відзначу сорок другий рік юдолі.
Колись здавалось: Ви жили доволі,
Побачили і осінь, і весну,
Хоч виплакали не один пуд солі.
Але тепер, коли я на шляху,
Яким Ви йшли до мудрості земної,
Інакше бачу: все, що є зі мною,
Таке дитинне! Та нема страху:
Навчилася співати, хай сумної…
Ви встигли все, що суджено було,
І Вас нащадки будуть пам’ятати:
Кассандра, Мавка чи Марія-Мати…
Завжди добро перемагає зло…
І віру в це ніхто не зміг зламати!
Я вдячна вам за приклад, за урок.
Коли мене життя згина дугою,
Я думаю про Вас – і тятивою
Так напинаюся, що до зірок
Злітає дух надією живою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725639
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.03.2017
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)