Донечці
Пригортала до серця кровиночку-донечку,
Їй просила, молила щасливую долечку:
Ти на мене ніколи надій не втрачай
А чи радість коли, а чи, може, печаль.
Відлетіли роки, не вертаються з вирію
Ти до мене прийди на розмовоньку щирую,
В тихий вечір прийди, люба доню, прийди
І онуків моїх дорогих приведи.
Доброта і любов на землі залишаються ―
Все, чим люди живуть, все, чим люди пишаються.
Знаю: ти збережеш, як начало начал,
Дім, як пристань добра, і любові причал.
А коли я стомлюсь у життєвому плаванні,
Я до тебе приб'юсь, як до тихої гавані.
Все, що зв'язує нас, ― то святе, як земля.
Ти ― надія моя! Ти ― опора моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725620
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.03.2017
автор: Ярина Яр