Небесноі Сотні пошана і пам'ять:
Алея у парку і маленький камінь,
Дубів два десятки й здається усе...
А навіть повітря немовби несе
Велику напругу лютневого дня,
коли у столиці точилась війна
Беззбройних, натхненних, найкращих з усіх супроти ментівських вгодованих псів.
Три роки минуло.
Що було - загуло.
Очікують правди скалічені люди.
Героі землею обійняті щільно.
Намарно потрачені ними зусилля.
Надарма змарновані цінні життя. .
Краіна у вирі злодійств без кінця.
Не зрадили нас прокурор з президентом,
а лиш скористалися слушним моментом.
Змінивши на троні злодія сьогодні
краіною править такий самий злодій.
А ми все чекаємо кари і суду,
щороку в День пам'яті чуєм Іуду.
Солодкою казкою ситі йдемо.
Сліпі?
Чи дурні?!
Чи на оці більмо нам так заважає повірити правді.
Верхівка весь час залагоджує справи бездушних жорстоких цинічних катів,
затоптує стежку кривавих слідів,
яка б привела неминуче до них-
облудних правителів ницих і злих.
Небесноі Сотні пошана і пам'ять :
дерева у парку, на серці камінь.
Кишеня порожня. Бур'ян придорожній.
І президент нінащо не спроможний
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725407
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2017
автор: ABIV