О смутку! Чом гіркий такий твій цвіт?
Ти супроводжуєш мене багато літ.
Вдихнути свіжого повітря не даєш,
Мою ти душу горю продаєш.
Птахи мовчать. Джерела не хлюпочуть.
Сонце пече і колить мені очі,
Трава осіння ноги обпікає,
Йти до мети нестерпно заважає.
Нестримний вітер струни обриває
Душі моєї, й серце покидає
Остання віра в світле майбуття,
Втрачаю хист боротись за життя.
Думки мої у космос полетіли,
Далеко у глибині світу сіли,
Край моря Сонце більше не палає,
Останній промінь жалібно згасає.
© Ольга Баландюх, 19.08.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2017
автор: Ольга Баландюх