Нас вмикають нарізно у всесвіті. Ми різнобарвні.
В кого сонце в душі, в когось вицвіла в тьмяність і біль.
Процвітуть до садів і троянд десь у березні, травні.
Щоб сягали не неба - потрібно підсипати сіль.
Це як в душі. Коли не підсиплеш нічого- то в небо
Звісить ноги і руки. Поробить ще більше дірок.
Видно біль і всі рани в душі для балансу нам треба.
Бо інакше б рукою й душею досягли б зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725239
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2017
автор: Відочка Вансель